Лінійка пам'яті Івана Матвійчука. Герої не вмирають!
З очей котилася сльоза І на граніті застигала. Знайомі з Гімну всім слова, Здавалось, душу роздирали. Нічим не заглушити біль, Що каменем лежить на серці. Букети квітів звідусіль
Поглинуло смертельне скерцо.
Ніколи горе не мине,
Не заживуть душевні рани
І моє серце не прийме
Того, що ти тепер не з нами.
Ми часто чуємо слова
Подяки, що тебе зростили.
Пробач нам, сину, так бува, -
Від смерті ми не захистили.
Пробач за те, що ми живі –
Твоя душа десь з небесами.
Слова у пам'яті скупі,
Це нам пишатися синами...
Ти знаєш, ти у нас -
Герой! Ти - славний воїн України!
Хоч доля злу зіграла роль,
Ми відбудуємо руїни.
Ми обіцяємо тобі
Ось тут, на цій святій могилі –
З'єднаєм сили в боротьбі,
Дамо ми відсіч вражій силі.
І стане мирною земля -
Козацька вільна Україна.
Ще посміхнеться немовля
І ощасливить всю родину.
